Не виплачують заробітної плати? Вихід є!

В Україні знову почала проявлятися тенденція не виплати заробітної плати на підприємствах. Як правило все починається з того що в певний момент керівництво компанії на питання: «Де зарплатня?», лише розводить руками – мовляв, працюйте, але грошей у цьому місяці не буде. Що робити в такій ситуації? Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається Конституцією України. Працівник має право на оплату своєї праці на підставі укладеного з роботодавцем трудового договору.

.

Заробітна плата повинна виплачуватися працівникові регулярно в робочі дні в строки,встановлені в колективному договорі, але не рідше ніж двічі на місяць, не більш як через 16 календарних днів. Якщо день виплати заробітної плати  збігається з вихідним,святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

 .

Затримка виплати заробітної плати навіть на один і більше днів є порушенням строків виплати, за що роботодавець може бути притягненим до відповідальності. У разі звільнення працівника з ним повинні провести повний розрахунок за всі відпрацьовані дні. Якщо при звільненні працівника несвоєчасно проведи з ним повний розрахунок, то підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку.

.

Що робити, якщо Вам затримують заробітну плату?

.

Крок 1.

Зверніться до вашого роботодавця та поцікавтесь, які причини затримки виплати заробітної плати. Скажіть, що це порушення законодавства про працю і що ви маєте намір захищати свої права.

.

Крок 2.

Напишіть на ім’я працедавця заяву з вимогою виплатити заробітну плату та компенсувати   втрату  частини   заробітної плати в зв’язку з порушенням строків її виплати з урахуванням індексу зростання цін та з вимогою обґрунтування підстав затримки у виплаті коштів. 

.

Поради:

.

• рекомендуємо всім, хто працює офіційно (навіть на мінімальну зарплату) перевірити у податковій, числитися чи ви як офіційний працівник, і чи йдуть на вас податкові відрахування. Це ніколи не буває зайвим, не раз на практиці були випадки, коли за працівника ніхто не платив податки, і він тільки думав, що він працює офіційно, навіть офіційний запис у трудову книжку не завжди була підтвердженням.

• найкраще звертатись із такою вимогою у письмовій формі (як до адміністрації підприємства, так і до податкової),  адже на   будь-яке   письмове   звернення вам зобов’язані  надати  письмову відповідь.

• найкраще звертатись із такою вимогою до адміністрації підприємства у письмовій формі,  адже на   будь-яке   письмове   звернення вам зобов’язані  надати  письмову відповідь.

• у письмовій вимозі варто вказати, що ви маєте намір звернутись із позовом до суду в разі зволікання чи відмови.

• у зверненні можна вказати, що таке порушення ваших прав є підставою для притягнення до кримінальної відповідальності. По-перше, ніхто не бажає мати справу з правоохоронними органами. По-друге, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо до її притягнення до відповідальності цією особою здійснено виплату заробітної плати, а отже, це буде ще одним стимулом для роботодавця виплатити вам належну заробітну плату якомога швидше.

.

Крок 3.

При відмові виплатити заробітну плату працівникові слід звернутися до прокуратури із заявою про невиплату заробітної плати та притягнення винних осіб до відповідальності. Також можна звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованої заробітної плати та відшкодування завданої її невиплатою шкоди.

.

Юридичні тонкощі:

.

• Відповідачем за такими позовами має бути підприємство, установа чи організація, а не керівник, який може бути притягнутий до відповідальності.

• У заяві слід указати прохання до суду допустити негайне виконання рішення суду про присудження й виплату працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж: за один місяць.

• Якщо заробітна плата вам нарахована, проте не виплачена, то ви можете звернутися до суду в порядку наказового провадження з метою отримання судового наказу про виплату заборгованості — такий процес значно прискорить отримання коштів. У разі прийняття заяви про видачу судового наказу суд у триденний строк видає судовий наказ. Видача судового наказу проводиться без судового засідання і виклику сторін в суд.

• Працівники за позовами про стягнення заробітної плати чи заявою про видачу судового наказу звільняються від сплати державного мита.

• У справах про стягнення заробітної плати, компенсацій працівникам, вихідної допомоги, відшкодування за затримку їхньої виплати не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи.

.

Стягнення через суд

Мабуть, найбільш ефективним способом «вибивання» зарплати від наймача стане звернення до суду. Оскільки подальша співпраця з таким працедавцем, швидше за все, неможливо, слід написати заяву на звільнення, наприклад, за власним бажанням або за згодою сторін. Навіщо звільнятися? Справа в тому, що, згідно зі ст. 116 і 117 КЗпП, наймач зобов’язаний в день звільнення видати працівникові не тільки трудову книжку, але й повний і остаточний розрахунок, і невиплачену заробітну плату, компенсацію за невикористану відпустку і пр. – по ситуації. Якщо ж розрахунку не послідує, працівник має всі шанси виграти справу в суді, отримавши відповідне рішення і пізніше, як правило – судовий наказ про примусове стягнення заборгованості. До речі, при такому підході в позові про виплату заборгованості по заробітній платі можна просити суд і про компенсацію моральної шкоди, заподіяної цією заборгованістю.

Ось приклад:

28 лютого 2012 Київський райсуд Донецька виніс рішення по справі № 2/523/1034/12. До суду звернулася жінка, яка пропрацювала більше 30 років на одному з підприємств, з позовом до роботодавця. У грудні 2011 р. працівниця була звільнена з підприємства у зв’язку зі скороченням штату на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. При цьому на день звернення до суду роботодавець нарахував позивачці зарплату за період з січня 2010 р. по день звільнення (5 грудня 2011 р.) в сумі 15 882 грн 47 коп., Але самої грошової виплати так і не справив. Саме тому Позивачеві довелося звернутися до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості по зарплаті і компенсації моральної шкоди в розмірі 5 тис. грн. Судом було встановлено, що зарплата у зазначеній сумі дійсно не була виплачена позивачці, що було підтверджено копією довідки з місця її роботи. Крім того, суд встановив, що в результаті неправомірною невиплату позивачці зарплати їй були заподіяні моральні переживання, порушені нормальні умови життя, пов’язані з невиплатою грошей. У зв’язку з цим вимога про відшкодування моральної шкоди у заявленому розмірі суд визнав обгрунтованим і підлягає задоволенню. Позов був повністю задоволений. Однак слід зазначити, що виплата моральної шкоди у нас не дуже популярне явище, і буває вкрай рідко.

 .

Відповідальність за невиплату заробітної плати.

Відповідно до ст. 41 Кодексу про адміністративні правопорушення визначено адміністративну відповідальність за порушення встановлених термінів виплати заробітної плати, виплату її не в повному обсязі, що тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян-суб’єктів підприємницької діяльності від ЗО до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі ст. 175 Кримінального кодексу, за безпідставну невиплату заробітної плати громадянам більше ніж за один місяць, вчинену умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності, передбачається покарання у вигляді штрафу від 500 до 1000 неоподатковуваних     мінімумів     доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або позбавлення волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. 

Якщо невиплата вчинена внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної плати, передбачається покарання у вигляді штрафу від 1000 до 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на строк до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

.

Знайте!

Контроль над додержанням законодавства з оплати праці на підприємствах здійснюють Міністерство праці та його органи; органи Державної податкової інспекції; професійні спілки та інші органи та організації, що представляють інтереси найманих працівників, а також прокуратура.

.

Знайте!

Щоб поскаржитись на невиплату заробітної плати, можна зателефонувати на номер «гарячої» телефонної лінії Міністерства праці та соціальної політики з питань виплати заробітної плати: 8-800-287-12-30. Фахівці Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю беруть безпосередню участь у роботі гарячої лінії.

.

Пам’ятайте!

• Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (ст. 43 Конституції). Працівник має право на оплату своєї праці на підставі укладеного трудового договору (ст. 21 Закону «Про оплату праці»).- Оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку; своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їхньої черговості (ст. 97 Кодексу законів про працю (КЗпП), ст. 15 і 24 Закону «Про оплату праці»)

• Заробітна плата повинна виплачуватися працівникові регулярно в робочі дні в строки, встановлені в колективному договорі, не рідше двох разів на місяць, не більше як через 16 календарних днів. Якщо день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки (ст. 155 КЗпП; ст. 24 Закону «Про оплату праці»). Затримка виплати заробітної плати навіть на один і більше днів є порушенням строків виплати згідно зі ст. 2411 КЗпП.

• У разі звільнення працівника, керівництво повинно провести з ним повний розрахунок, не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Якщо працедавець при звільненні працівника несвоєчасно провів з ним повний розрахунок, то відповідно до ст. 117 КЗпП, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку («вимушений прогул»).