Мерехтіння «зірок» в політичному болоті

Мода на внесення до виборчих списків партій людей не з політичного середовища під час цієї виборчої кампанії знову актуалізувалася. Співаки, актори, футболісти – усіх їх попросили хоча б на декілька місяців стати політиками. Політичні трупи  до свого старого доброго арсеналу із гречки, горілки та обіцянок цього разу додали ще й зірок спорту, кіно, естради… Зірки – це, звісно, не ноу-хау. Однак такого їх скупчення на політичному небосхилі України ще не було.

Отож, на вибори з українського небосхилу спускається зірковий десант у вигляді:

Таїсія Повалій (2 номер за списками «Партії регіонів»)

Андрій Шевченко (2 номер за списками «Україна – вперед!»)

Остап Ступка (3 номер за списками «Україна – вперед!»)

Богдан Бенюк (2 номер за списками ВО «Свобода»)

Марія Матіос (2 номер за списками «УДАР»)

Ви не повірите, але навіть учасник шоу «Голос країни» Іван Ганзера подався в політику. До опозиційного й не менш радикального Олега Ляшка.

Для успіху такого політичного хороводу потрібно, щоб зірка відповідала образу лідера партії, як, наприклад, співачка Таїсія Повалій для Партії регіонів, або ж футболіст Андрій Шевченко для партії Наталії Королевської.
За словами фахівців, не виключено, що найкращий результат принесе зірка футболу Шевченко, адже ті виборці, які до політики взагалі байдужі, але вболівають за улюбленого гравця, підуть за своїм кумиром. Хоча коли сьомого номера національної збірної Королевська поставила під №2 у своєму виборчому списку, то цей фінт Шевченка шокував українців. Він може принести партії «Україна-Вперед!» близько 0,5 %, а це приблизно 125 тис. го­­лосів, чого не можна сказати про авторку знаменитої “Солодкої Дарусі” Марію Матіос, яка йде другим номером у списку партії «Удар» Віталія Кличка.

Цікава мотивація як у Шевченка, так і  Королевської. Ну, з першим взагалі все очевидно. Андрій Шевченко рано став популярний і знаменитий, надалі він став кумиром мільйонів і домігся однозначно найвищих досягнень у футболі. Але тепер йому 36. І абсолютно очевидно, що ніщо більше так блискуче у нього не вийде, як футбольна кар’єра. Перспектива стати тренером – чи з Шевченка вийде Гвардіола або Мауріньо ? Перспектива стати бізнесменом – теж сумнівно. Але життя-то в 36 не закінчується. А тут вдала знахідка – вибори. Як кажуть, не вмієш малювати – стань фотографом, не вмієш писати – стань блогером, не вмієш нічого – стань політиком.

Здивував Остап Ступка. Тиждень тому був похований його батько Богдан Ступка, а Остап уже зайнявся політичною кар’єрою. Правильно зробив, треба ж було якось відволіктися від гіркоти втрати.

Раз уже заговорили про акторів, тоді згадаємо і про Богдана Бенюка. Народний артист України теж подався в політику, от тільки партія в нього не настільки розкручена, як у Шевченка й Ступки. Але, очевидно, він пішов за покликом серця до партії “Свобода”. До речі, коли всі билися за українську мову під Українським домом, говорять, саме учасники партії “Свобода” використовували сльозогінний газ. Невже й Богдана Бенюка ми скоро будемо спостерігати з балончиком такого газику? Таїсія Повалій. Вона ніколи не приховувала своєї симпатії до “Партії регіонів”, там вона й опинилася після оприлюднення списку перших номерів синьо-білих.

А Марія Матіос  просто робить список партії «УДАР» пафосним і більш інтелігентним. Не сумніваюся в тому, що Матіос не бачила половини тих, хто теж входить в список Кличко, а деяких вона навіть і не знає. Тому – просто служить прикриттям.

Ні, я нічого не маю проти чудової письменниці Марії Матіос, ветерана наших безуспішних футбольних потуг Андрія Шевченка або актора Остапа Ступки, а
співачка Таїсія Повалій вселяє мені куди більшу повагу, ніж її сусіди по першій п’ятірці місцевої «партії шахраїв і злодіїв». Ось тільки до політики все це ніякого відношення не має.

Відома персона у політиці самотужки не зможе нічого змінити. І вже були приклади, зокрема співачка Ру­­слана, лідер гурту «Океан Ельзи» Святослав Вакарчук, який розчарувався у політиці та достроково склав свої депутатські повноваження, Софія Ротату, Ада Ро­­говцева, Ольга Сумська та навіть Богдан Бенюк, який вже не перший раз крокує за українськими націоналістами. Чи зробили вони щось корисне для України як депутати – мають змогу оцінити самі виборці. І чи «вестися» на зірок, як на яскраву приманку, чи оцінювати майбутнього нардепа за професійними якостями – особиста справа кожного українця.

Але виникає логічне питання ЧОМУ?, для ЧОГО все це мавпування?

А відповідь дуже проста. У списках партій на парламентських виборах немає яскравих політиків. Саме тому, політичні партії беруть до своїх списків відомих зірок та спортсменів. І це робиться свідомо, аби відволікти увагу від інших персоналій, які є у списках.

Українські виборці не голосують за ідеологію, за програму, за напрямок, який декларує лідер чи партія. Виборці голосують за красиву картинку, красиві гасла. Це амбівалентність, розпорошеність, роздвоєність і абсурдне поєднання думок і підходів у головах наших виборців. Партіям потрібно чимось замінити вакуум ідей, харизми та популярності. А зірки йдуть в політику за приципом “лише бізнес”.

Зрозуміло, що українська політика сьогодні будується не на ідеях і цінностях, а на обличчях і особистостях. Однак залучаючи зірок спорту або естради в партійні списки, політики тим самим розписуються в тому, що у них немає ідей, позицій і цінностей, а агітацію вони будують тільки на обличчях і на зображенні. Більш того, політики тим самим розписуються, що однієї  їх особи мало для успішної агітації, і їм потрібно залучати інші особи – яскравих особистостей з неполітичних сфер. Тобто, по суті, політики тим самим розписуються у власній неспроможності.

В нашому українському випадку має місце відсутності реальної політики, замість якої ми спостерігаємо боротьбу олігархічних кланів за корито, і весь цей зоряний хоровод ніщо інше, як нахабна спекуляція на відомих іменах і мавпування.

Коли ми зрозуміємо, що для того, щоб займатися політикою треба оволодіти політичною наукою так само, як і для того, щоб займатися гінекологією, металургією чи гірничою справою треба мати відповідну освіту?

І доводиться лише сподіватися, що люди не такі наївні і вони зовсім не вважають, що Верховна Рада – це місце для співаків і футболістів.

 

 29.08.2012