“Усі машини на виїзді. Чекайте “, – відповідає медпрацівник, який приймає виклики. А коли бригада, нарешті, приїжджає, може виявиться занадто пізно.
Нарікання, що бригада швидкої допомоги не прибула вчасно, доводиться чути досить часто. На щастя, не всі стани і захворювання, що змушують набирати номер “103″, однаково небезпечні для життя і здоров’я. У відповідь на схвильоване повідомлення родича про сильного головного болю, тремтіння і нудоту у хворого, з телефонної трубки може лунати: “Дуже багато викликів. Ми їздимо тільки на інфаркти “. Виникають резонні питання: на які виклики зобов’язана приїжджати швидка допомога, що робити, коли бригада не приїжджає, або приїжджає занадто пізно?
У ЧЕРЗІ ЗА ДОПОМОГОЮ.
На жаль, офіційних документів, які були б зареєстровані в Мін’юсті і наказували медичному персоналу обов’язково приїжджати на ті чи інші виклики, до цих пір немає. Виняток становить Наказ МОЗ від 16 липня 1997 № 225 “Про затвердження Переліку видів захворювань і станів іноземних громадян, які потребують екстреної медичної допомоги”. У цьому переліку – хвороби органів кровообігу (гострий інфаркт міокарда, гостра серцева недостатність, набряк легенів і деякі інші), ряд захворювань органів дихання (напад бронхіальної астми та ін), ураження органів травлення (гостра кишкова непрохідність тощо) і інші. У разі викликів з приводу цих захворювань і станів можна сподіватися на приїзд бригади. Природно, це відноситься не тільки до іноземців, хоча, нормативно-правові прогалини іноді залишають занадто багато можливостей для виправдань недоробок медичного персоналу. Проблемою є необхідність вибору між “небезпечним” і “менш небезпечним” захворюваннями, тобто визначення “черговості” приїзду бригади. Виходить щось на кшталт: “До дідка з інфарктом відправимо бригаду зараз, а молодому” хворий на виразку шлунку “доведеться почекати”.
ЩО РОБИТИ, ЯКЩО “ШВИДКА” НЕ ПРИЇХАЛА?
Відповідь буде залежати від тяжкості наслідків, що наступили для хворого, і від причин, через які допомогу прийшла невчасно або не прийшла зовсім. • Припустимо, що наслідками стало серйозне погіршення стану здоров’я у вигляді ускладнень, яке в подальшому вимагало тривалого стаціонарного лікування. Якщо причиною цього послужило недбале ставлення медпрацівника до своїх обов’язків, пов’язаних з прийняттям викликів і наданням екстреної допомоги (понадіявшись на “авось”, медпрацівник знехтував повідомленням про симптоми захворювання), то такий медпрацівник повинен бути притягнутий до відповідальності. Найбільш серйозним виглядом юридичної відповідальності є кримінальна відповідальність, яка передбачена за ненадання допомоги хворому медичним працівником без поважних причин, якщо таке неподання спричинило або могло спричинити тяжкі наслідки для хворого (стаття 139 Кримінального кодексу України).
Набагато частіше зустрічаються випадки, коли пацієнт страждає зовсім не з вини недбалих медпрацівників “швидкої”. Не вистачає бензину, машин, лікарів …. І все через брак фінансування. У цьому випадку закон також дозволяє пацієнтові отримати відшкодування заподіяного збитку і моральної шкоди. Ось тільки в складі учасників процесу відбудуться деякі зміни: судові засідання доведеться відвідати представникам органів, що здійснюють фінансування державних і комунальних закладів охорони здоров’я – МОЗ, обласного управління охорони здоров’я, обласної державної адміністрації, і т. д. Подібні справи нелегкі. Особливо проблематично виконання судових рішень, якщо вони винесені на користь пацієнта: відповідні бюджети не містять відповідної статті витрат. І все-таки ситуація небезнадійна. Ось тільки перемога буде коштувати пацієнту чимало здоров’я …
