Досить часто для мешканців, які звертаються до юристів за юридичною консультацією, недостатньо зрозумілими є питання реєстрації місця проживання особи (прописки) та права власності на житло. Найпоширеніші випадки, коли громадяни помилково вважають, що ці поняття є тотожними.
На зміну радянському поняттю “прописка” прийшло поняття “реєстрація”, суть якого наші громадяни не дуже добре розуміють, вважаючи, що реєстрація за адресою тієї чи іншої квартири дає численні права, а її відсутність, навпаки, загрожує тим, що людина залишиться без даху над головою. Спробуємо розвіяти два найпоширеніші міфи про наслідки «прописки».
Міф перший,
укорінений у свідомості громадян, звучить так: “Реєстрація не дає взагалі ніяких прав”. Таке трактування дуже часто можна почути в Львові, коли друзів просять “прописати” на час далеких родичів, наприклад, щоб ті могли влаштуватися на роботу. Пояснення при цьому дається просте, але, тим не менше, є напівправдою: “Мовляв, правовий статус реєстрації вже зовсім не той. Квартиру ви не втратите, більше того, зможете продати свою нерухомість в будь-який зручний для вас час “. Це правда. Однак не забувайте при цьому, що виписати людину примусово (звичайно, якщо вона веде себе як добропорядний член суспільства), ви не зможете! І тому навіть якщо ви посварилися з “родичем” вщент і нагадаєте йому, що у нього немає ніяких прав на цю квартиру, це ні до чого не приведе. Вона зможе з допомогою міліції прийти у ваш дім і жити там на підставі штампу в паспорті, і буде це робити на цілком законних підставах.
Міф другий
є не менш поширеним: “Я жив тут багато років, реєстрація є. Тому буду жити тут до самої смерті, навіть якщо я не власник цієї квартири”. Знову-таки, все впирається в право власності. Якщо ви проживаєте (зареєстровані) в одному будинку з власником нерухомості (тобто саме він дав згоду на те, що ви можете бути зареєстровані на його квадратних метрах), то це дійсно так. Однак якщо будинок змінив власника (наприклад, в результаті купівлі-продажу або договору дарування), то ви автоматично втрачаєте які б то не було права на проживання у квартирі.
Отже, підсумовуючи вказане вище, варто зазначити, що тільки власник жилого приміщення має право розпоряджатися таким жилим приміщенням, тобто дарувати, продавати або вчиняти інші правочини щодо такого майна. Наявність же прописки дає право жити. Не більше. Її відсутність за наявності права власності право на життя в квартирі також не виключає. Разом з тим, особа, яка проживає та зареєстрована в цьому жилому приміщенні, має право користуватися ним, право проживати в ньому, хоча при цьому вона і не набуває права власності на житлове приміщення на підставі самого тільки проживання. Власникові для продажу квартири згоди прописаних, але осіб – не власників житла, не потрібно.
