У переддень виборів активізуються всі політичні сили. Потоки обіцянок переповнюють телебачення, газети, радіо і біг-борди. Усе ніби то добре, як завжди, та то ж скоро ВИБОРИ. Правда, особисто в мене , і мабуть і у Вас, є відчуття, якесь внутрішнє переконання, що щось вони нам не договорюють. Тому виникає потреба в виявленні справжніх меседжів, товару що намагаються «впарити» і з яким наші політики йдуть на вибори.
Оскільки я, як і, мабуть, більшість із Вас не читав ні програми розрекламованих партій, їх статутів і стратегій «перетворення», то висновки будемо робити з того що бачили і чули всі – реклама не телебаченні, бігморди, агітгазетки, «наметові містечка» та студенти-агітатори, які з обличчями а-ля покер-фейс всовують Вам до рук пачки однакових газет і агіток. Отож, поїхали.
Об’єднана опозиція
Ю. Тимошенко з сумними очима та незадоволений А. Яценюк, які об’єдналися заради України і споглядають за нами з висоти 2-ох метрів над рівнем сидячого місця в маршрутці, виглядають якось непереконливо, не натурально. І десь глибоко в нашій голові навіюють єдину думку: «Ми нічого не можемо, нічого не вміємо, не хочемо вчитися, але ви за нас проголосуєте в будь-якому випадку, тому що нас ви можете зневажати, але наших опонентів ви просто ненавидите». Особисто мене той факт, що «вони» собі там нарешті начебто об’єдналися не переконує поставити навпроти «них» галочку.
Партія регіонів
А «обіцянки» регіоналів, типу – «Руїну подолано – стабільність досягнуто», «Від стабільності до добробуту» налаштовують мене на позитив, але навіть фон новозбудованого стадіону, швидкого поїзда «Хюндай», будівництва житлової висотки і щасливої сім’ї впевненості у майбутньому не викликають, ой як не викликають. Інколи складається враження що всіх нас мають за ідіотів і що ми не живемо в цій країні. І часто, замість гасла про подолання руїни, стабільність і добробут, хочеться дописувати блакитними літерами: «Ми відберемо у вас все до останнього окрайця. Потім прийдемо ще раз, і все відберемо, але перед виборами дамо вам «вітіну тисячу».
УДАР
Мабуть одна з небагатьох політсил, до якої я відчуваю хоч якусь симпатію, ой перепрошую, хотів сказати один з небагатьох політиків, маю на увазі Віталіка Кличка, до якого я відчуваю хоч якусь симпатію. Але стоп, та він же боксер-чемпіон і гордість нації, але чи політик взагалі? Тому буду називати його спортсменом, так справедливіше, мабуть. Гасло спортсмена «Політика може бути відкритою» достатньо добре відображає роль Кличка у цій кампанії: «прихід в українську політику нової, чесної, без білих і чорних плям людини, яка заробляє гроші не хабарями, я кулаками». Виборці розчаровані у політиці, аполітичні і втомлені, а тут нова кров, та ше й яка, ого-го. Так, добре, погоджуюсь, Кличко молодець і може стати хорошим політиком, але за одним “новим обличчям” в парламент пройде десяток “старих морд”, а «ета пєчально».
КПУ
А тут що скажеш – «Пишаєтеся Сталіним і СССР, голосуйте за нас. Так ви забезпечите майбутнє наших дітей за рахунок ваших». От і все, але є люди які справді проголосують за ковбасу по 2.20. А це, як на мене, вже досить дивно і дико. І “Страну народу вертати” ніхто не збирається.
Свобода
Слава Україні! – Героям Слава! Мітинг, трибуна, прапори, титульна нація, Бандера, Шухевич – герої України … от і все, здається, ой, забув, ше бий москаля і комуняку на гіляку! Та ні, це сарказм, добрий сарказм, без образ. Так, я українець і пишаюся цим, я захищаю свою націю, мову і народ, мені до болю в серці не приємно коли ображають мої національні почуття і цінності, і вже сьогодні я готовий стати на їх захист. Але давайте будемо чесні самі з собою, віддавати голоси за прапори, гасла і популізм, хоч і такий солодкий для нашого вуха – так не годиться.
Проте, якщо в країні є люди, готові проголосувати за будь-якого пройдисвіта, лише б він був за російську мову, то повинні бути і люди, які проголосують за будь-кого, хто оголосить, що він за українську мову, хоча реальність може бути кардинально інша.
Україна вперед
Кампанія Наталії Королевської з її «Народним списком» невідомих народу облич і бігмордами через кожні десять кроків, не несе нічого цікавого. Те, що потрібні «Нові лідери» та «Нова економіка», мене навряд чи переконає «в графу паставіть крєст». Йду в маршрутці з центру на Сихів, нарахував 11 біг-бордів з «Новими лідерами», «Народним списком» і «Новою економікою». Рахую, політична реклама на цих інформаційних щитах зазвичай коштує від 300-400 доларів на місяць, і того,350$×11шт.×4міс=15400$ – ОГО і то хіба по маршруту 4А, а скільки того «добра» по місту. Дивлюся на «Україну вперед» Королевської і бачу «Сильну Україну» Тігіпка, а ситуація буде та ж сама і мені справді стає цікаво скільки у нас в країні «лохів».
Проаналізував, подумав, згадав слова російської пісні «Выборы! Выборы! Кандидаты – …… ! ». Проте, це не апатія, не поливання багном і не необґрунтована критика, це реальність, буденна українська реальність. Але не впадаємо у відчай, не навіюємо собі думку «Та ну їх всіх, не піду ставити хрестики, краще посиджу в дома», це не вихід, це не вирішення проблеми. Дуже часто у нашому житті ми з гіршого обираємо щось найменш гірше, таке правило діє і тут, на виборах.
Люди більше цінують реальні дії, ніж рекламні гасла і обіцянки. Протягом років незалежності люди чули так багато обіцянок, що якби хоча б 10% з усього того було виконано, то Україна була б найбагатшою країною світу. Тому, якщо вирішите голосувати, то віддавайте свій голос за того чи ту, хто зробив щось для Вас, конкретно для Вас, Вашої сім’ї, не ведіться на популізм, прапори, біг-борди і куплені мітинги – цінуйте реальні дії, а не їх імітацію.
05.08.2012
