Чи потрібно перереєстровувати свою власність у 2013 ?

Протягом останніх років в нашій дер­жаві проходите реформування системи реєстрації речових прав.

В грудні 2010 року Указом Президента України було створено центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав — Державну реєстраційну службу України. Ця служба покликана об’єднати більшість реєстраційних процедур в нашій державі під одним дахом. За задумкою це дозво­лить спростити та зменшити бюрократич­ну та корупційну складову при здійсненні державної реєстрації прав. Чи так воно буде насправді зможе показати тільки практика.

.

Названі вище зміни не оминули також си­стему державної реєстрації прав на нерухо­ме майно. Якщо раніше реєстрація цих прав здійснювалась різними органами залежно від виду нерухомості, то з 1 січня 2013 року цим займається Державна реєстраційна служба України та її територіальні органи.

.

Якщо зараз реєстраційна інформація про права власності та їх обтяження міститься у різних реєстрах, то з 1 січня 2013 року всі реєстраційні дані вносяться ви­ключно до Державного реєстру прав на не­рухоме майно. Крім того, саме державні реєстратори видають документи, що підтверджують право власності (чи інше ре­чове право) на нерухоме майно.

.

У зв’язку з цими змінами виникає цілком закономірне питання: Чи потрібно власникам, права яких уже зареєстровані у встановленому законом порядку звертатися до органів Державної реєстраційної служби України для пере­реєстрації своїх праву новому реєстрі?

Відповідь: Ні. не потрібно.

.

Відповідно до частини 4 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим За­коном, визнаються дійсними за однієї із таких умов:

• якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

• якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не пе­редбачало обов’язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Тобто всі права на нерухомість, які за­реєстровані у встановленому законом по­рядку до 1 січня 2013 року, залишаються чинними. Жодним нормативно-правовим актом не встановлено обов’язок власника перереєструвати свої права на нерухомість у новому Державному реєстрі прав на не­рухоме майно.

Перенесення відомостей зі «старих» реєстрів до нового буде здійснюватись автоматично державним реєстратором (нотаріусом, або посадовою особою Державної реєстраційної служби) у випадку переходу права власності на таке майно до іншої особи у наступних випадках:

.

• При укладенні договору, предметом яко­го є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації (купівля-продаж, міна, оренда, позичка тощо).
• В разі смерті одного з подружжя для реєстрації права іншого з подружжя на частку у спільному майні.
• Відкриття спадщини за умови наявності у складі спадщини нерухомого майна.
• Придбання нерухомості з прилюдних тор­гів, які проводяться органами державної виконавчої служби.
• В разі приватизації державного чи кому­нального майна.
• В разі виділення особі нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання.
• Набуття права власності на земельну ді­лянку з земель державної чи комунальної власності.
• Прийняття судом рішення щодо неру­хомого майна (наприклад, визнання не­дійсним договору, визнання права на майно тощо).
• Затвердження (визнання) судом мирової угоди щодо нерухомого майна.
• Встановлення сервітуту згідно договору, заповіту чи закону.
• Прийняття рішення уповноваженим за­коном органом державної влади про повернення об’єкта нерухомого майна релігійній організації.
• Прийняття власником рішення про пере­дачу об’єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність.
• Інші випадки у яких здійснюється перехід права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

.

Зверніте увагу! При цьому, звертатись до органів державної реєстрації, а відповідно і нести витрати по реєстрації цього пра­ва, має не поточний власник, а та особа, яка набула права на нерухоме майно, то 6^і то новий власник (покупець, спадкоємець тощо).